Подорож в гори до сосни Pinus cembra

Мить така таємна, довгожданна…
Сторожко йду в храм святий – в «Ґорґани»…
І. Яцура

Багато хто з вас мріє потрапити до природного заповідника “Горгани” (Ґорґани),який є природним еталоном недоторканої діяльністю людини центральної частини Українських Карпат і містить єдиний масив пралісу релікту ранньоголоценового періоду – сосни кедрової європейської в Європі і світі. Це, мабуть, одне з небагатьох місць де природа вміє жити без людини,де господар дика природа,а не людська жадібність та користь.

Колода дерева, що впала від старості стала домом для молодих сіянців. Через кілька років деревина колоди розкладеться і коріння вже зміцнілого саджанця ялини європейської досягне землі.Так, грунт кам’янистий та бідний, але про це подбало старе дерево. яке дало життя новим сіянцям.

Саме туди моя душа та серце щороку рветься щоб побачити не забутні пейзажі.

Заповідник охоплює безперервним масивом три кліматичні зони і п‘ять вертикальних ступенів пралісової, реліктової і ендемічної рослинності, біотопів і популяцій тваринного світу.Заповідник містить єдину неперервну у горизонтальному і вертикальному розміщенні смугу п’яти субформацій пралісів і демонструє стадії розвитку первинної рослинності з раннього голоцену. На кам’янистих розсипах збереглися одні із найстійкіших польодовикових поселень реліктової сосни звичайної (Pinus sylvestris) і берези темної (Betula obscura). У Ґорґанах відомі найбільші осередки реліктової дендрофлори і відшарувань материнських порід, які мають наукове значення для вивчення історії розвитку рослинного покриву у післяльодовиковий період, дослідження динамічних тенденцій гірських і високогірних екосистем у зв’язку із зміною кліматичних умов.

А що робимо ми та щороку? Ми вітаємося зі старим лісом, ходимо стежками Довбуша,обіймаємо старі сосни,які радіють зустрічі з нами. Ми набираємося сил та емоцій на весь рік!

А ще ми збираємо шишки! Так, не смійтесь,виснажені стрімким підйомом ми збираємо шишку прадіда усіх сосен- pius cembra. Збираємо щоб потім повернути назад, але через 5-10 років роботи,терпіння та сподівань.

У 1935 р. митрополит Андрей Шептицький заснував перший Кедровий заповідник «Горгани». У 1940 році урядом УРСР видана постанова “Про організацію державного заповідника “Горгани” (50 тис. га), який через початок війни так і не був до кінця організований. У 50-80-х роках минулого століття на території Надвірнянського лісокомбінату було створено низку заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ.
У 1974 році за пропозицією Ю.В. Юркевича організовано Ґорґанське заповідне лісництво. 12 вересня 1996 р. згідно з Указом Президента України створено природний заповідник «Горгани».

Усіх цікавить чому саме така назва заповідника… «Горганами» називають кам’янисті розсипи, якими вкриті ці вершини. При русі по гірських схилах, камені видають глухий шум. Ці кам’яні осипи займають приблизно 11% заповідної території.

Найвищі вершини природного заповідника – Довбушанка (1754 м), та Ведмежик (1736 м). Сама територія є найменш доступна високогірна кам’яниста частина Українських Карпат (характерні схили, що стрімко спадають та видовжені хребти з гострими вершинами).

“Горгани” містять єдину, неперервну у горизонтальному і вертикальному розміщенні смугу п’яти субформацій пралісів і демонструють стадії розвитку первинної рослинності з раннього голоцену (епоха четвертинного періоду, яка охоплює післяльодовиковий час).

На території заповідника беруть свій початок близько 30 гірських річок. Наприклад: Черник, Сітний, Джурджинець, Зубрівка, Пікун, які є притоками річки Бистриці Надвірнянської.

На території “Горган” зростає 473 види вищих суддиних рослин, 35 з яких занесені до Червоної Книги України, зокрема: зозулині сльози яйцевидні, язичок зелений, лунарія оживаюча. Також тут можна зустріти рослин ендемічних видів, такі як тоція карпатська, волошки мармароська і карпатська, гвоздика карпатська та інші.

Зафіксовано 210 видів хребетних тварин (ссавців 45, птахів 136, риб 12, земноводних 10, плазунів 6), з яких до Червоної Книги України занесені 55 видів. Також зустрічаються ендемічні види.

А ось і наш”Герой” сьогоднішньої події- сосна європейська.

Вік цієї сосни біля 300 років. Вона плодоносить, щоправда дістати шишку нам не вдалось – аж надто кремезна! Назбирали що впала, або недогледіла білка.

На самій вершині гірський струмок кришталево-чистої води вгамував нашу спрагу. Ми сіли перепочити перед поверненням додому серед вікових дерев .На мить ми стали частиною прадавнього лісу, історією і майбутнім, бо кишені наші були набиті горішками сосни. Через рік я проростив їх.вони ще малята. Набираюсь терпіння чекати- діти є діти, треба плекати!