Смертельна хвороба п’ятихвойних сосен – Cronartium ribicola

З цією проблемою спіткався не раз протягом своєї праці, насамперед  при вирощуванні сосни Ламберта, насіння котрої очікував  кілька років,а ще додайте 2 роки – термін від пророщування зерен до пересадки в ємність р9.Тоді я ще не мав інформації, що цей вид відноситься до найбільш вразливих пухирчастою іржою, про вразливість веймутової я вже знав, а ще до списку потім додалась сосна мяка Pinus flexilis,остання надзвичайно красива та дорога. Відтоді я зрозумів,що жити по-сусідству на одній ділянці з смородиною деякі сосни не зможуть.

Що говорить історія?

Сосна веймутова та сосна ламбера- сосни які найбільш постраждали від пухирчастої іржі, що викликається грибком Cronartium ribicola, випадково завезеним з Європи в 1909 році. За оцінками Лісової служби США, 90% веймутових сосен на захід від Каскадного хребта було знищено внаслідок зараження. На зміну великим лісам із цієї сосни прийшли інші соснові чи не соснові породи. Cronartium ribicola також занапастив більшу частину веймутової (східної)сосни за межами Каліфорнії. У Каліфорнії грибок є менш небезпечним і тут вид зберігся у великій кількості і це тільки завдяки державним програма що забороняють висадку смородини на відстані кількох кілометрів від зростання сосен.  Нажаль,методи лікування пухирчастої іржі не розроблені,тому вчені світу працюють над виведенням стійких дерев цього виду до пухирчатої іржі – висівають  на заражених ділянках мільйони насінин сосни, з них вибирають стійкі саджнці(а це може бути всього кілька десятків),дорощують до віку плодоношення щоб отримати насіння з імунітетом.Для цього потрібне не одне десятиліття.
Це ж стосується і сосни Ламберта,про яку я згадав вище,моя радість отримати першокласний саджанець перетворилась на провал після того, як перемістив саджанці в горщиках з парнику(ізоляції) на вулицю.

Як дізнатись що з сосною щось не те?

Про те, що з сосною не все гаразд, можна помітити за декількома ознаками: жовті плями на хвої, потік смоли на стовбурі, помаранчеві бульбашки в розривах кори… Дерево починає слабшати, сохнути і врешті-решт може загинути. Винуватця біди – хвороба – пухирчаста іржа.

Зараження
Пухирчаста іржа викликається грибом Cronartium ribicola, якого називають різногосподарним, оскільки цикли його розвитку проходять на різних видах рослин-господарів. Головними є сосна веймутова і сосна кедрова сибірська (сибірський кедр), проміжними – різні види смородини (червона, чорна, альпійська, золотиста) і аґрус. У процесі розвитку у гриба C. ribicola утворюються різні типи спороношень: весняний – на сосні, літній та осінній – на видах смородини та аґрусу.
Зараження видів сосни відбувається восени спорами, які утворюються на опалому листі смородини та аґрусу. Спочатку уражається хвоя, внаслідок чого на ній з’являються жовті плями. З хвої грибниця збудника проникає у молоді пагони. При цьому біля основи хвоїнок кора здувається і набуває оранжево-жовтого кольору. Пізніше грибниця переходить у гілки та стовбури, де поширюється рік у рік вздовж і по колу. Малі помаранчеві бульбашки я помітив і на своїй 4 річній веймутовій сосні.

Хід хвороби

Внаслідок руйнування смоляних ходів відбувається активне виділення смоли. При цьому уражена частина стовбура рясно покривається жовто-бурими згустками, краплями, що застигли, і потіками (так званий смоляний плач). Поступово на стовбурах і гілках утворюються потовщення овальної форми, які в міру розвитку розростаються і перетворюються на багаторічні рани, що змолотають.
На третій рік після зараження, у травні-червні, на уражених стовбурах і гілках утворюється весняне спороношення збудника. Воно має вигляд численних жовто-жовтогарячих бульбашок висотою 1-2 мм, діаметром 5-10 мм, що виступають з розривів кори. Дозрілі суперечки (Еціоспори) розлітаються і заражають листя проміжних рослин-господарів.
У хворих гілок усихають частини, розташовані вище за рани. Стан уражених дерев головним чином залежить від розташування ран на стволі, їх кількості та ступеня охоплення ними ствола по колу. Утворення ран у середній частині стовбура призводить до часткового усихання гілок та ослаблення дерев. У разі виникнення ран у нижній частині крони та під кроною відбувається швидке усихання дерев.Загалом цикл пухирчатої іржі займає від 3 до 6 років.

-У перший рік симптоми хвороби нешкідливі та малопомітні – на хвої утворюються плями. Вони мають різний малюнок: є плями жовтого кольору з коричневими осередками некрозу, жовті та червоні плями, або навіть повністю червоні плями. Але в деревині уражених гілок відбувається утворення дрібних суперечок.

-На другий рік після зараження кора захворілих гілочок біля основи окремих хвоїнок здувається і набуває оранжево-жовтого забарвлення. Може виникнути веретеноподібне здуття.

-На третій рік весною у місцях розвитку гриба під корою проходить друге спороношення: утворюються групи жовто-жовтогарячих бульбашок довжиною до 10 мм, висотою 1-2 мм, заповнених масою помаранчевих суперечок (типу 2). Після дозрівання бульбашки тріскаються і суперечки розлітаються. Такі «пухирі» утворюються кілька років поспіль, але в їхньому розвитку можуть бути перерви через несприятливі для гриба погодні умови. Навіть при повному припиненні спороношень уражені ділянки стовбура чітко виділяються за характерними смоляними витоками, що залишилися в оболонках «капсул» або виразках на корі.

Літнє спороношення

Літнє спороношення гриба розвивається на нижній стороні листя смородини і аґрусу у вигляді численних дрібних жовто-жовтогарячих подушечок. Протягом літа утворюється 2 чи 3 покоління спор, які здійснюють масове зараження листя.

Наприкінці літа на цьому ж листі з’являється осіннє спороношення, помітне у вигляді темно-бурих циліндричних виростів довжиною 2–4 мм, які покривають майже всю поверхню ураженого листя. Восени теліоспори проростають, утворюючи нові збудники, які заражають сосну .
Утворення ран у середній частині стовбура призводить до часткового усихання гілок та ослаблення дерев. Якщо рани виникають у нижній частині крони та під кроною, відбувається швидке усихання дерев.

Профілактика
Пухирчаста іржа широко поширена в лісових і декоративних розсадниках, поблизу яких є плантації смородини або аґрусу, що є джерелом інфекції для особливо  п’ятихвойної сосни . З розплідників із посадковим матеріалом хвороба проникає у міські насадження. Сильне ураження пухирчастої іржею призводить до послаблення, значного зниження декоративності та загибелі сосни веймутової та інших видів сосен у міських насадженнях.
Для попередження появи хвороби в насадженнях та обмеження її поширення рекомендуються наступні заходи:
використання здорового садивного матеріалу, молоді дерева найбільш вразливі до хвороби, тому купуйте дерева віком від 3 років.
нагляд за появою та поширенням хвороби;
негайне обрізання гілок зі спаленням ;
вирубування сильно ослаблених, сухих і сухих хворих дерев;
вирубування уражених видів смородини та аґрусу, що ростуть не далі 300 м від сосни.Проте це тільки практичні заходи без застосування хімічних препаратів,їх буває замало.

Від себе додам – обдумайте,чи готові Ви розчаруватись через три-п’ять-10 років,коли сосна загине. Чи варто висаджувати рослини,які в списку особливого ризику ураження цієї смертельної хвороби,проти якої на даний час немає конкретних “ліків”?Чи варто травити себе та близьких (і людей і рослини) токсичними речовинами хімічних препаратів, рятуючи,можливо безнадійне, одне дерево?! Переконався на собі- рано чи пізно це станеться і дерево загине, адже ми не живемо в цілковитій ізоляції! Варто замінити вид на більш стійкіший- наприклад сосну веймутову на сосну румелійську, ну, а якщо бажаєте сосну з величезною шишкою, то нехай це буде сосна Культера. Врешті, ми повинні зрозуміти, що є осередки дикої природи на нашій планеті де ці, вразливі  до Cronartium ribicola  види, мають  шанс існувати, давайте порадіємо з цього приводу,що десь, все ж таки, їм дуже комфортно.

Варениця Олександр

18 квітня 2024р.