Сосна Енгельмана (Pinus engelmannii).

Сосна Енгельмана (Pinus engelmannii) – цікавий вид, дуже добре пристосований до виживання під час пожеж, як і P. palustris , хоча ці два види зустрічаються в дуже різних середовищах існування; за зовнішнім виглядом він набагато більше схожий на P. ponderosa , хоча, очевидно, відрізняється довгим листям. Сосна Енгельмана має «стадію трави» в молодості,як болотяна сосна, а потім товсту, вогнестійку кору з раннього віку, коли вона розвиває більш нормальну форму. Дерево має масивний вигляд на всіх стадіях, з товстими стеблами та гілками, що несуть на кінчиках вражаючі пучки довгого листя, що робить його гідним посадки якнезвичного дерева.  Друга назва сосни Енгельмана це  апачська сосна також викликає уявлення про її середовище існування в горах прикордонної території Мексики та США. Вона була серед сосен, інтродукованих в в 1962 році (Мітчелл, 1972), і завдяки цій та пізнішим інтродукціям добре прижилася в британських та європейських садах, очевидно, будучи досить морозостійкою. Це вид є так званою” довгохвйною”сосною, яка вражаюча на усіх етапах росту. Дуже багато пошановувачів рідкісних культур цікавляться цим видом за неймовірно довгою хвоєю.Окрім того, зимування в Україні є теж обнадійливим,деякі фахівці все ж відносять її морозостійкість до 7 зони з морозостійкістю навіть до -18 С. Варто також відмітити особливість зростання цієї сосни: після проростання насінини сосни Енгельмана паростки утворюють вторинне листя, але центральний пагін не видовжується – на цій стадії рослина більше схожа на пухнасту траву, ніж на сосну(тому в цій стадії власне і є схожість до сосни болотяної). Особливо при вирощуванні в тіні рослина може залишатися в цій ювенільній стадії протягом кількох років, розвиваючи великий стрижневий корінь, але не збільшуючись у висоту. Якщо рівень освітлення збільшується (через видалення деревного покриву пожежею, вирубкою лісів або з якоїсь іншої причини), то рослина починає швидке зростання у висоту.Саме тоді іі схожість більш нагадує сосну жовту,хоча з більш довгими гілками. Колись її вважали підвидом сосни пандерози і вона носила назву – Pinus ponderos var. mayriana. Як я й писав вище, декоративна цінність цієї сосни це голки довжиною навіть до 40 см.,розміщені в пучку по 3 шт.

Сосна Енгельмана (Pinus engelmannii)  — це середнього розміру, прямостояче, вічнозелене дерево з округлою відкритою кроною. Його тьмяно-зелене листя схоже на голки, до 40 см завдовжки, зібране в пучки по 3 (іноді по 4 або 5) і часто поникле біля кінців гілочок. Гілки дерева рідкісні та дуже міцні, що надає йому виразного вигляду. Стовбур прямий, високий і часто голий, його діаметр може досягати 80 см. Молода кора темно-сіро-коричневого кольору, з віком стає борозенчастою червоно-коричневою. Квіти рослини однодомні. Чоловічі пилкові шишки жовто-коричневі, циліндричні, з’являються в гронах на кінцях гілочок. Жіночі шишки спочатку маленькі та червонуваті, з’являються на кінчиках гілок, дозріваючи через 2 роки до блискучих коричневих шишок довжиною до 16 см. Вони з’являються групами по 2 або 4.

Етимологічний корінь біноміальної назви Pinus походить від давньокласичної назви сосни. Engelmannii названа на честь американського ботаніка-піонера Джорджа Енгельмана (1809-1884), який відкрив цей вид у 1848 році. Найкрасивіший інтродукований екземпляр у Європі зростає у Сполученому Королівстві знаходиться в садах Хіллієр, на галявині Вест-Скрі поблизу будинку Джерміна, у 2006 році його висота становила 16 м (45 см в глибину стебла), і він утворює гарний стовбур з гарною кроною,  цей екземпляр набагато більший і старший за будь-який, вирощений після інтродукції 1962 року. очевидно, вже досить скоро, я зможу висадити сосну Енгельмана також в парку Івано-Франківська де проростає вже кілька десятків рідкісних видів сосен,в тому числі й з Мексики.

Pinus engelmannii корисним як вертикальне вічнозелене дерево в проектуванні ботанічних садів чи парів у Європі. Молоді дерева привабливі, оскільки їх можна достойно оцінити за їхню витончену хвою. Дорослі дерева вражають своїм довгим, прямим стовбуром без гілок. Насіння цього дерева їстівне,хоч і не є крупним.Зі смоли цього  дерева виготовляють каніфоль, ну а на батьківщині це добрий будівельни матеріал.