Сосна Ламберта Рinus lambertiana

Цього року ми”поселили” у наш парк 4 нових мешканці- сосни ламберта,або,як ще їх називають, цукрові сосни! Цукрові через те, що сік(смола) у них дуже солодкий. Звичайно,спробувати цей сироп мені ще не вдалось, як і побачити ці височенні дерева у місцях їх природного ареалу.Все ще попереду.Але я маю кілька цікавих історій з свого досвіду вирощування цих сосен в Україні.

Чому сосна ламберта така цікава? Насамперед це через свою гігантську шишку, рекордсменка 64 см завдовжки! Та, яку я маю в колекції має всього 40 см.,але це теж дуже велика шишка якщо взяти їі до рук.

На цьому фото шишки рекордсменів сосен- це ламберта та культера! Коли ми приходимо читати лекцію до шкільних навчальних закладів,дітки усі хочуть потримати цих гігантів!

Pinus lambertiana названа Девідом Дугласом на честь Ейлмера Бурка Ламберта (1761-1842), англійського ботаніка, який спеціалізувався на дослідженнях сосен, автора опису роду Pinus (1803). Дуглас назвав сосну на честь Ламберта ще до того, як він побачив її.

Мешкає ця сосна в північно-центральних Каскадних горах в Орегоні (перевал Сантіам), на південь через гори Сьєрра-Невада в Каліфорнії та на крайньому заході Невади, також зустрічається в північній частині Нижньої Каліфорнії.Також цю сосну можна сміло назвати “старожилою”- окремі екземпляри дожили до віку 500 років.

Величезні насіннєві шишки Pinus lambertiana досить великі, щоб їх було легко помітити на кінцях гілок із землі! Державний парк Calaveras Big Trees (Норт-Гроув), Каліфорнія.

Було б добре назбирати таких шишок!

Ця сосна має прямий стовбур і вузьку, конусоподібну, відкриту крону. Гілки розташовані горизонтально. Кора молодих дерев гладка і світло-коричнева. Кора дорослих дерев від коричного до сіро-коричневого кольору, глибоко борозенчаста, з довгими пластинами. Листя зібрані по 5 в пучку, 7–10 см в довжину. Вони темно-зелені, жорсткі. Голки залишаються два-три роки на дереві. Пилкові шишки жовті, циліндричні і 15 міліметрів в довжину. Насіннєві шишки блискучі, світло-коричневі й від 30 до 60 сантиметрів у довжину й 8–11 см шириною, коли відкриті до 25 сантиметрів. Насіння 1–2 см, темно-коричневе; крило широке, 2–3 см. Загальна назва походить від солодкої смоли. Насіння їстівне.

Нарешті я отримав насіння цієї сосни!

Стовбур Pinus lambertiana з його характерною корою. Державний парк Calaveras Big Trees (Саут-Гроув), Каліфорнія.

Сосну ламберта ще називають найвищою сосною The King of Pines. Цю назву закріпив за деревом натураліст Джон Мюр. Висота сягає від 50 до 70 м.

Найвищий зареєстрований екземпляр — 83,45 м у висоту, розташований у національному парку Йосеміті та був виявлений у 2015 році. Другим найвищим зареєстрованим зразком був «Йосемітський гігант» — 82,05 м . Йосемітський національний парк також має третє місце за висотою, станом на червень 2013 року його висота становить 80,5 м ; Пожежа торкнулася цього зразка, але він вижив. Наступні найвищі відомі живі екземпляри ростуть у південному Орегоні : один у національному лісі Ампква має висоту 77,7 м , а інший у національному лісі Сіскію — 77,2 м .

Вже певний час цю сосну відтворюють в природних парках Європи та інших куточках землі. Не дивлячись на походження та оцінку в 6 кліматичну зону сосну ламберта також вирощують в Україні.Варто зазначити, що морозостійкість цієї сосни не є основною перепоною в масових посадках,це вразливість до пухирчастої іржі Cronartium ribicola.

Дуже банально звучить, але контакт цієї сосни з чорної смородиною провокує на смерть у 99% .

Грибковий патоген був завезений з Європи в 1909 році.Велика частка цукрових сосен була вбита пухирчастою іржею, особливо в північній частині ареалу виду, де пухирчаста іржа була присутня довше. Іржа також знищила значну частину сосни веймутової в усіх їхніх ареалах.

Десятки тисяч гектарів сосни ламберта та сосни веймутової за лічені роки було знищено цим смертельним захворюванням!

І ,тільки, завдяки агентству сільського господарства США,яке довгий час працює над порятунком цієї сосни,вводяться в посадку стійки до іржі насіневі саджанці. Це довготривалий, але поки єдиний чіткий метод в боротьбі з пухирчастою іржею.

В природному ареалі пухирчаста іржа набагато рідше зустрічається в Каліфорнії, де цукрова, західна біла та білокора сосни все ще живуть у великій кількості. Зазвичай це національні парки, які мають статус охорони.

Для мене виростити цю сосну стало марою, я скрізь шукаю місця, які не оточені смородиною. І ось, один цікавий випадок-віддав я кілька сосен товаришу,його сільський будинок оточений лісом і поблизу немає жодного господарчого городу. -Це ідеальне місце, сказав я. Через місяць прийшло розчарування-саджанці погризли миші, зняли кору наче скальпелем! Чому, подумав я? Адже надворі ще не зима і харчуватись у лісі гризунам ще є чим… Сік, солодка смола цього дерева їх привабила.

Саджанці, які ви бачите на фото, пройшли довгий шлях з насінини зі Сполучених Штатів до саджанця вирощеного мною в місті Івано-Франківськ.