Сосна,яка зустрічає, або у пошуках Pinus hwangshanensis

Величний, “імператорський” гірський масив розкинувся біля східної провінції Аньхой. В епоху династії Тан у 747 році отримав назву Хуаншань. Гори було названо саме на честь Хуан Ді, який, як кажуть китайці, біля підніжжя довго медитував, після чого його душа відокремилася від тіла.
У Китаї кажуть: “Якщо побував на п’яти священних вершинах, то більше немає потреби забиратися на інші. Але якщо підкорив Хуаншань, то немає потреби й у цих п’яти”. Відомий мандрівник і письменник, який жив у 16-17 століттях, Сюй Сяке так описував це місце: “Піднявшись на Хуаншань, розумієш, що у світі більше не існує інших гір”.

Світ Хуаншань різноманітний і дивовижний, зберігає безліч таємниць і щедро нагородить того, кому вистачить мужності, допитливості, терпіння, щоб подолати всі перепони та знайти свій шлях у лабіринті гірських доріг. Таємні стежки в’ються між вершинами, відводячи нас у глибину гір.Багато вершин буквально ширяють над хмарами, за рахунок цього створюються унікальні візуальні ефекти. Наприклад, “хмарне море” – коли круті темні гірські вершини пробиваються з густої пелени хмар, туману, що обволікає все до горизонту.

Гори Хуашань також належать до дев’яти найпопулярніших місць, де можна побачити найкрасивіший схід сонця. Оглядовий майданчик знаходиться на вершині східного піку. З неї відкривається чудовий краєвид на округу, за що її назвали Чаоян (Звернена до сонця). Вважалося, що піднятися на східний пік надзвичайно важко. Мандрівникам доводилося майже рачки дертися до вершини гори. Тепер тут уже побудовані сходи, якими туристи потрапляють на оглядовий майданчик.
Через те, що скеля на західному піку схожа на квітку лотоса, вона так і називалася – Ляньхуа. Дивно те, що цей пік утворений одним величезним каменем, висота якого 300 метрів. Камінь схожий на фігуру тигра і має власну назву Сяо Цан-лунлін. Ця ділянка гір вважається однією з найважчих.

Багато творчих людей обирають це місце для натхнення, милуючись сонцем що виглядає ,або ховається з-за гір. Для нас це була виснажлива подорож і, водночас загадкова- навіть подумки важко уявити цю красу!

Для мене це теж особливе місце,адже тут,з вершини,можна розгледіти одну з моїх улюблених сосен Pinus hwangshanensis сосна хуаншанська.

Скарбом не лише Хуаншань, а й усього Китаю багато хто називає багатовікові сосни, що пробиваються аж на вершинах. А яка їх тут різноманітність: от хтось обережно, несміливо виглядає з-за скель, хтось ніби спить, схиливши майже до землі свій покрив, а хтось потужно пробивається з-під каменю. Темно-зелена хвоя, плоскі верхівки, викривлені гілки, потужні стовбури – все це результати боротьби за виживання у непростих умовах гірської місцевості.
Багато дерев отримали навіть свої назви через химерні форми. Одне з найвідоміших у всьому Китаї Greeting pine – “сосна що зустрічає гостей”. Висотою близько 10 метрів дерево нагадує людина, що простягає руку у вітальному жесті. Цей образ зображений на картинах багатьох художників і став одним із найпопулярніших елементів прикраси дизайнів.

Важко віриться в те,що ці сосни на вершині справжні! Як вони взагалі там зростають,адже там суцільне каміння?!

Pinus hwangshanensis вперше була описана в 1936 році.Має схожість з видами Pinus luchuensis з Японії та Pinus taiwanensis з Тайваню, але відрізняється від них постійним шипом на умбо вдавленої насіннєвої луски. Крім того, бруньки у нього темніші, ніж у Pinus taiwanensis. Чи не найкращий вид для формування у стилі бонсай.Здається, що природа сама формує ці сосни,принаймні так виглядає з вершини. Тішуся, що вже цього року у каталозі моєї компанії з’явиться цей вид та доповнить колекцію поціновувачів цієї сосни.

Тож чим цінна ця сосна? Насамперед своєю стійкістю виживання в екстримальних умовах.Природний ареал зростання цього виду це гірські хребти та ущелини висотою до 2500м.над рівнем моря. Так, живучи колись на рівнинах та долинах,цей вид витіснили на вершини сільським господарством.Зараз в природному ареалі лісові плантації зустрічаються лише на південному сході Китаю. Вигляд культивується як бонсай у Східній Азії. Ідеальний вид для поринення у мистецтво бонсай та нівакі.

Окрім прекрасних природних пейзажів у гір Хуаншань тривале і багате культурне минуле. Недаремно Хуаншань приваблює численних художників і поетів, які приїжджають сюди у пошуках натхнення. Були опубліковані незліченні художні твори, які з усіх боків змальовують красу і велич гір Хуаншань. Уявіть,в понад 20 тисяч віршів згадують це чудове місце!

Живопис Хуаншаньської школи – це блискуча перлина. Художники Хуаншаньськой школи в своїх творах, відрізняючись стислою, ясною композицією і густими, спокійними фарбами, стоять осібно в колі китайських живописців. Що стосується фотоаматорів і фотомайстрів, то в їх очах гори Хуаншань є невичерпним джерелом творчості. Хуаншань займають важливе місце і в історії розвитку даосизму – однієї з релігійно-філософських шкіл Китаю.

У грудні 1990 р. ЮНЕСКО офіційно внесла Хуаншань до Реєстру об’єктів світової природної спадщини. За оцінкою Комітету всесвітньої спадщини, гори Хуаншань користувалися і користуються широкою славою серед літераторів і митців Китаю. Для мандрівників, поетів, художників і фотомайстрів, що з’їжджаються зі всіх куточків світу, гори Хуаншань – вічно чарівні.